Парламентська осінь почалася з прийняття Закону «Про освіту», на підготовку та розгляд якого знадобилося 4 роки. У зв’язку з прийняттям цього документу найактивніше обговорюють запровадження 12-річної системи навчання в закладах здобуття середньої освіти. Проте це далеко не всі зміни в організації освітнього процесу, на які варто звернути увагу.

Вільніше вільного

Отже, після прийняття закону заклади освіти отримують більше можливостей по розробці власних програм навчання. Хоча, як і раніше, залишається змога користуватися типовими навчальними програмами. Головне, щоб у підсумку, учень отримав повний обсяг знать, навиків та компетенцій  у відповідності до стандартів освіти. Це має зробити навчання цікавішим та покращити засвоєння запропонованого матеріалу.

Новим законом передбачено можливість всебічного контролю за організацією навчального процесу. В тому числі є можливість проведення громадської акредитації учбового закладу. Його за вимогою буде здійснювати сертифіковані ГО чи інші юридичні особи.

Збережеться необхідність ліцензування навчальних закладів та отримання рівня акредитації, який визначатиметься спроможністю закладу виконувати вимоги по навчанню у відповідності до держстандартів.

Що стосується середньої освіти, то в законі чітко прописані вимоги, які мають виконувати батьки, чи особи, які представляють інтереси дитини щодо її виховання. Зокрема, зазначається, що батьки чи опікуни зобов’язані виховувати у дітей повагу до прав, свобод та гідності людини, законів та етичних норм, відповідальне ставлення до власного здоров’я, здоров’я оточуючих, довкілля та історично-культурного надбання. Більше того, в цьому процесі має приймати участь обоє батьків. Це дає відповідь на вічні спори, що школа має не тільки вчити, але й виховувати.

Вчіться, де хочете

Важливо зазначити, що у новому законі знайшло відображення й регламентування домашнього навчання, яке кілька років тому почало ставати все популярнішим в Україні.

До прийняття цього закону, домашня форма навчання не була в Україні регламентована законодавчо. Існувала можливість лише ексернатного навчання. Наважувалися забрати дитину зі школи небагато батьків. Процес організації такого навчання потребував чимало часу від батьків та готовність з дорослою відповідальністю ставитися до навчання – від дітей. Проте є чимало прикладів успішного здобуття освіти поза стінами школи, хоча питання з соціалізацією дитини при такому методі навчання також залишається відкритим.

Та як би там не було, розробники законопроекту пішли на зустріч побажанням батьків та виписали в документі можливість користуватися індивідуальними формами здобуття освіти, до яких віднесли екстернатну, сімейну (домашню) освіту та педагогічний патронат.

В законі записано, що сімейна (домашня) форма здобуття освіти – спосіб організації освітнього процесу дітей (неповнолітніх осіб) самостійно їх батьками або законними представниками для здобуття формальної та/або неформальної освіти. Відповідальність за здобуття освіти дітьми (неповнолітніми особами) на рівні не нижче стандартів освіти несуть батьки або законні представники. Щорічне оцінювання результатів навчання, а також присвоєння освітньої кваліфікації здійснюється у відповідному закладі освіти за визначеними процедурами або в інший спосіб, визначений законодавством.

Школа для всіх

Міністр освіти і науки України Лілія Гриневич неодноразово заявляла, що поважає вибір батьків, які вирішили навчати свою дитину вдома. Для такого рішення у батьків, як правило, є кілька причин: або незадоволеність організацією освітнього процесу та відсутності у дитини часу на відпочинок; або спосіб життя батьків, які весь час подорожують та змінюють місця проживання.

Якщо з другою причиною вибору навчання вдома реформа освіти не впорається, то в питанні організації навчального процесу – має.  Задля того, окрім більш демократичного процесу формування програм, зміщення акцентів у бік отримання, як знань, так і реальних професійних навиків, в законі закладені чіткі норми фінансування.

Для порівняння, фінансування освіти у 2016 році склало 3,6% ВВП, та наступними роками цифра має суттєво вирости. В законі закладено фінансування на рівні не менше 7% ВВП. Ліля Гриневич озвучила, що заробітна плати звичайного вчителя не має бути нижчої за 4 прожиткових мінімуму, а для вчителів у сільській місцевості – передбачені ще й певні житлові субсидії.

Незадоволені є

В експертному середовищі реформу освіти вважають однією з найкращих, які спромігся створити післямайданний уряд. Її ідеолог Лілія Гриневич змогла створити потужну платформу для діалогу та дослухатися до більшості вимог та пропозицій, як педагогічного середовища, так і профільного комітету Верховної Ради України.

Проте, зміни навчального процесу має й своїх противників. Мова йде про організації, які хочуть створити в Україні передумови для розвитку персональної освіти. Від індивідуальної вона відрізняється тим, що не повинна мати жорстких стандартів оцінювання. Наприклад, процес навчання має відбуватися окремо від процесу підготовки для іспитів. Цікаво, що у таких організацій є бажання пролобіювати зміну фінансування навчального процесу. Вони впевнені, що гроші має отримувати не навчальний заклад, а дитина. Відповідно, чим більше дітей оберуть навчальний заклад, тим більше коштів він отримає. Також адепти персональної освіти впевнені, що не потрібно проводити ліцензування навчальних закладів, адже навчання – природний процес для дитини, який вона починає від самого народження. Представники таких освітніх течій говорять, що планують відстоювати свої зміни не тільки на словах, але й законодавчо, готуючи відповідний закон «Про персональну освіту».

Поки такі ініціативи не обговорюються широко в урядових колах, а от реформу освіти, схоже, чекає нове випробування – запровадити законодавчі ініціативи на практиці. Для цього залишається не так багато часу. Вже з 1 вересня 2018 року першокласники будуть вчитися 12 років, середню школу такий перехід чекає у 2022, а старшу – у 2027.